Поэты — они классные ребята. Прикольные такие.
Я в жизни видел двух поэтов.
Нет — одного поэта и одну поэтессу.
Про поэтессу в другой раз.
Сегодня — Юрко Гудзь.
Вже ніч пройшла.
і знову треба жити,
І вежу Вавілонську будувать.
…………….
НАПРИПОЧАТКУ був вогонь
була вода наприпочатку
дощем пропахло полотно
одним червоним вишита сорочка
ти попросила: “Принеси
холодного й п’янкого розмарину”
та де його візьмеш посеред ночі,
наприпочатку смерті і життя,
наприпочатку нашого кохання,
торкаючись устами всіх початків.
………………..
Нема нікого…
Один лиш вечір кольору індиго,
та змах червоного крила
над чорним небосхилом.
Легкий прозорий дим —
спалили картоплиння,
а лист іще не впав…
Далеко за селом, впритул до лісу — хата.
Забиті вікна дошками навскіс,
немов страшне узріла в глушині,
серед чащоб, наповнених імлою,
і деревом закрила очі.
Вже стежку від воріт
сховав спориш.
Куди вона вела? Згубилась серед лісу.
І хто ходив по ній?
Немає в кого розпитать…
Реклама
